В Україні проблема шкільного булінгу (знущання, цькування) дуже актуальна. Згідно з результатами опитування ЮНІСЕФ в рамках проекту U-Report, 89% опитаної молоді вважає булінг проблемою в нашій країні; 49% зазначили, що в школі над ними знущались, у 76% випадків причиною цькувань була зовнішність. Більшість із постраждалих нікому про це не розповіли. Зокрема тому, що соромились. І лише 4% (!) розповіли вчителю. На думку опитаної української молоді, булінг існує через те, що дорослі ігнорують це питання.
Під час навчального процесу головну роль відіграє сприятлива атмосфера в дитячому колективі. Якщо вона відсутня, дитина не буде сприймати інформацію, а у гіршому випадку – отримає серйозну психічну травму! Вчителі повинні створювати таку атмосферу, а не породжувати «протистояння» між дітьми, виокремлюючи «улюбленців» та «поганих», як це часто буває. Головна роль вчителя у викоріненні булінгу – вчасно виявляти дитячу агресію, спілкуватися з дітьми й одразу повідомляти батькам про проблемну поведінку учня, аби боротися з агресією з різних сторін.
Також існують проблеми в поведінці батьків, які впливають на породження дитячої жорстокості та агресії.
Проблема перша. «Хіба я маю виховувати? А школа навіщо?!»
Багато батьків навіть не здогадуються, що саме вони є прикладом для дітей і несуть безпосередню відповідальність за їхнє виховання. Тому й перекладають відповідальність на дитсадки, школи і суспільство в цілому.
Проблема друга. «А коли для себе жити?»
Батьки просто не хочуть займатися вихованням дитини. Щодня знаходять десятки виправдань (в першу чергу, перед собою), аби тільки не бути поруч із дитиною.
Проблема третя: «Так багато справ! Так багато…»
Деякі батьки просто не вміють виховувати дитину. У пріоритетній шкалі багатьох із них виховання стоїть десь після «покупати кота» і «накрохмалити фіранки». З першого погляду вони – чудові батьки, у квартирі завжди все сяє, постійне різноманіття страв. Але дитина в такій ситуації отримує не такі бажані спілкування і увагу, а чергову тарілку борщу і котлету. На жаль, більшість батьків саме так розуміють турботу і виховання.
Очевидно, що дитяча агресія коріниться у стосунках з батьками (або у їх відсутності). Жорстоке покарання дитини або ігнорування її агресивної поведінки, як правило, породжують ще більшу нетерпимість і жорстокість до оточення. Саме тому з раннього віку необхідно розвивати довірливі стосунки з дитиною і бути поруч якомога більше часу!
P.S. Якщо ваших дітей ображають або б’ють у школі – не мовчіть! Одразу звертайтесь до педагогічного колективу, а у разі відсутності реакції – до керівництва району, департаменту освіти і службу у справах дітей! Залежно від ситуації – викликайте поліцію. Розповідайте про такі ситуації! Не «заминайте» їх, боячись, що вашу дитину «з’їдять» вчителі та інші батьки, або будуть занижувати оцінки! Зараз мова йде про здоров’я (і психічне і фізичне) ваших дітей!
За матеріалами сайту Главком