Пропонуємо сеанс сміхотерапії – сьогодні, здається, весь ліцей чув, що ми зустрічались із учителем української мови та літератури! Жартували, багато сміялися, гигикали, хихотіли та навіть безсоромно реготали. Хочете порцію позитиву? Ось – читайте, що розповіла дивовижна, надзвичайна, щира та неперевершена Тихоненко Юлія Миколаївна.
– Юліє Миколаївно, розкажете про себе та свою родину?
Починають з народження, вірно? Воно трапилось 21 травня 1980 року в м. Києві. У 1991 році моя сім’я переїхала на Харківський масив, у 5 клас я пішла в новозбудовану школу № 295 я тоді ще навіть уявити не могла, що прийду сюди ж працювати, й у цих стінах відсвяткую весілля… Потім була київська гімназія «Діалог», а далі – наш ліцей. Родина складається з доньки, якій 21 рік (вона розумниця і моя гордість, закінчує НУБІП, факультет ветеринарії), сина – 9 років (справжній красень!) й чоловіка, з яким вже пліч-о-пліч 22 роки.
– Чому – вчитель? Чому – українська мова і література?
Чому вчитель?.. Вірите, ще до 11 класу навіть у думках не було вступати до педагогічного ВНЗ, відвідувала курси в «Нархозі» на фінансиста, але потім зрозуміла, що – не моє. І тут не обійшлося без мами, якій ще дууууже давно наснилося (коли мене й не було на світі), що у неї дочка вчителька, а й ще півдня дома – яка ж краса! Ну, з останнім мама трішки помилилася, але я не перечила й вступила в 1997 році в Педагогічний університет ім. М. Драгоманова на факультет української філології. Літературу любила. Я з тих дітей, які вночі читали під ковдрою з ліхтариком, ховаючись від батьків, тому вибір спеціальності був майже автоматичним. Ніби тоді іншого варіанту просто не існувало.
– Ок, а якби випав шанс почати все знову, яку б професію обрали?
Навіть уявити не можу. Мабуть, ту саму, лише б, може, стала фізруком, щоб зошити не перевіряти! Ну, а якщо серйозно, мені подобається захоплювати дітей цікавими історіями, зіставляти із сучасністю, знаходити рішення, тому нехай так і залишиться все.
– Юліє Миколаївно, як Ви вважаєте, сучасна школа потребує змін?
Звичайно. Діти сьогодні дуже креативні, їм подобається все нестандартне (створити повідомлення до блогу, засняти інтерв’ю, створити меми, пограти на уроці в літературні пазли та й багато іншого). Вони хочуть бути активними учасниками, а не пасивним, і задача сучасного вчителя – створювати для цього умови.
– Згадаєте свого улюбленого учня за всі роки роботи? Чому – він?
За 18 років важко згадати, але був такий Вова, який навчався через пень колоду, а я, бувши молодою, завзятою, хотіла закохати всіх та його в українську мову, то він мені весь час казав, що ось стане президентом (спокійно, це не Зеленський!), а я буду ним пишатися. От тепер чекаю… свого президента.
– А ті, хто не подобався, були? Чи взагалі вчитель має право не любити когось з дітей?
Чи має право вчитель не любити?.. Ви знаєте, ніколи в ромашку не грала, завжди для мене учні – це мої діти. Одну мою ученицю якось здивувало, коли вона почула як я у розмові з колегою клас назвала моїми дітьми. А своїх дітей хіба можна не любити? Щоб вони не робили, вони – НАЙКРАЩІ!
– Добре, але й серед найкращих іноді зустрічаються проблемні, вірно? Як підвищувати мотивацію дітей до навчання? Як робити свій предмет цікавішим?
Щоб захопити учнів, насамперед, учитель має сам любити свій предмет, власним прикладом зацікавити, а потім уже знайдуться й методи, які цікаві дітям.
– Похвалитеся досягненнями?
Ооооо…. а у вас багато вільного часу? Для вчителя найкраще досягнення – це його учні, коли він бачить результат своєї роботи, а про своїх дітей я можу розповідати годинами. Ну й ще про те, коли посіла 2 місце в районному етапі конкурсу «Класний керівник року».
– Що ви зараз читаєте, яка книга перечитується регулярно? І яку повинна прочитати кожна людина?
Обожнюю «Кайдашеву сім’ю»! Моя робота передбачає перечитування, бо знаходиш щось нове, пов’язуєш із сучасністю, навчаєш дітей правильно діяти, і цю книгу й ще багато інших я читала десятки разів. Не можу сказати, що обов’ язково має прочитати кожен, – це особиста справа. Для мене може бути Джек Лондон або Пауло Коельо – для вас хтось інший. Але, хоча, сьогодні не завадило б перечитати або ж прочитати кожному Біблію.
