Окрім вчителів, які, безумовно, є основою будь-якої школи, у ліцеї функціонує багато інших людей, без яких навчальний процес, може, і склався б, але точно не був таким чітким і комфортним. Знайомтеся, Надія – посмішка Бориспільського академічного ліцею, його чарівна квіточка, завдяки якій відбувається безліч непомітних оку, але важливих процесів. Хочете знати, яких саме? Приєднуйтесь до нашого кавування!
- Надіє (до речі, яке в Вас красиве, значуще ім’я!), розкажіть, як і чому Ви опинилися у ліцеї?
Дякую, мені теж подобається моє ім’я, воно про віру у майбутнє, про те, чому я йду по життю із посмішкою та любов’ю до людей. Щодо того, як я опинилася в ліцеї, історія проста, але теж трохи зі змістом. Мій батько вів технагляд Бориспільського академічного ліцею з самого початку створення закладу. Весь цей час, поки будувався ліцей, я жила в Варшаві з сім’єю, а батько багато розповідав по телефону про свою роботу. Пізніше, коли я переїхала вже на постійне місце проживання до Борисполя, тато запропонував спробувати влаштуватися в ліцей секретарем. Я за спеціальністю як раз секретар, тому одразу зацікавилась цією роботою, і коли вже добудували БАЛ, прийшла на співбесіду до Пономарьової Оксани Миколаївни і майже одразу зрозуміла, що це – саме те, чого мені хочеться.
- Дійсно, звучить так, ніби Ви тут не випадково! Розкажете, які в Вас основні обов’язки?
Перш за все секретар, завжди повинен бути у формі, охайний, готовий швидко і кваліфіковано виконувати дані йому доручення, а це я вмію. Виконую функції щодо забезпечення і обслуговування роботи Оксани Миколаївни та її заступників. Веду діловодство, формую справи у відповідності із затвердженою номенклатурою. Приймаю особисті заяви працівників, учнів і їх батьків. Здійснюю документальне забезпечення кадрової роботи, веду книгу наказів і зберігаю її. Викликаю за дорученням директора працівників і учнів школи. Веду телефонні переговори. Передаю і приймаю інформацію щодо роботи ліцею. Друкую за вказівкою Оксани Миколаївни різні документи. Веду роботу з документами.
- Обов’язків чимало! А що подобається у роботі найбільше?
Робота з людьми! Вона кожного разу інша, бо кожен день приносить цікаві ситуації, незвичайні випадки, навіть народжуються наші власні меми та легенди – складається історія БАЛ. Це особливе відчуття – знати, що ти є частинкою цієї історії.
- Ну, з приємностями зрозуміло. А які щоденні (або не щоденні) справи викликають негатив і бажання терміново піти у відпустку?
Можна про наболіле? Важко, коли батьки масово приходить писати заяви, сперечаються або вихвалюють себе, що в них все домовлено, щоб вступити до ліцею.
- Дякуємо за відвертість! Мабуть, спілкування з батьками – одна з найскладніших частин Вашої роботи. А з ким простіше контактувати – з вчителями чи дітьми?
З вчителями легко – в нас дуже гарний колектив, всі одне одного підтримують! З батьками, до речі, теж просто, але, на жаль, не з усіма. А ось з дітьми найпростіше, тому що діти – це радість. Вони всі дуже хороші, милі, добрі, смішні, веселі. Одним словом, їх не можна не любити!
- Ми хвилинку тому про відпустку згадали. Коли Ви зазвичай відпочиваєте?
Зазвичай основна відпустка у мене влітку. Я люблю море, обожнюю його, як і більшість людей, і тому з сім’єю їду відпочивати туди, де хвилі, сонце і запах солоної води. Чекаю завжди із нетерпінням і завжди насолоджуюсь кожною миттю, яку проводжу біля моря.
- А якщо не море, то на що витрачаєте вільний час?
Свій вільний час я завжди проводжу зі своїм синочком Саймоном. Ігри, книги, малювання, прогулянки, спілкування – все, що завгодно, бо це все приносить задоволення і викликає радість!
- А на роботі бувають паузи, які дозволяють випити каву, зазирнути у Інстаграм, зателефонувати подрузі?
Так, звичайно. Я завжди стараюсь виконувати всю роботу вчасно і швидко, тому у мене є трохи вільного часу, тільки ви про це нікому не кажіть.
- Надіє, Ви так красиво смієтесь – мабуть, це треба теж внести у перелік Ваших обов’язків! Поділіться планами: ця робота – це назавжди чи мріється про щось інше?
Мені дуже подобається працювати в ліцеї. Зараз думаю, що буду тут завжди. Або хоч до того часу, поки син не закінчить школу. Мрій з приводу іншої роботи немає, мене задовільняє у БАЛ все! Ну, майже все – пам’ятаєте, одного часу соціальними мережами «гуляла» картинка: «Шукаю зарплату! Робота вже в мене є» ? Так і у мене.
