Ми розпочали дистанційне навчання. Це рішення не закладу, не управління освіти і науки, не міської ради Борисполя. Рішення ухвалене Київською обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №35 від 30.10.2020). Підписане головою Київської обласної державної адміністрації Володіним В. Зараз навколо питання дистанційки точаться жорсткі дебати. Адміністрація Бориспільського академічного ліцею висловлює свою позицію.
1. Очне навчання – однозначно краще. Повірте, учителю значно легше провести живий урок, ніж онайн. Зараз навантаження на педагогів шалене. Забуті паролі, проблеми з технікою у дітей, відключення світла, паніка та незадоволення батьків – це супроводжує підготовку до уроків та їх проведення. При найменшій можливості ми негайно повернемо учнів на уроки.
2. Комісія, яка приймала рішення, керувалась вагомими причинами. У її складі головний санітарний лікар Київської області та директор департаменту охорони здоров’я. Ми, освітяни, не маємо повноважень виносити рішень щодо безпеки дітей у Борисполі. Ці повноваження у медиків.
3. Персонал ліцею хворіє. У нас і зараз є учителі, хворі на Ковід. Є учителі, які на самоізоляції через контакти з хворими. Є хворі серед техпрацівників (ми й так насилу встигали дезинфікувати приміщення, якщо ж така кількість прибиральниць, як зараз буде на лікарняному – якісну обробку не потягнемо).
4. Хто візьме на себе відповідальність попри «червону зону» і пряме розпорядження керівників області вивести дітей на очне навчання? Якщо дитина чи вчитель заразиться у цей час, хто понесе відповідальність? Якщо дитина постраждає від зараження Ковідом в школі – батьки не будуть лояльні (і ми їх зрозуміємо!)
5. Все, що ліцей може у цей час – якомога краще забезпечувати дистанційне навчання. Онлайн уроки – обов’язково. Відео, підібрані завдання, тестування – звичайно. Надання технічної підтримки – аякже! Кожен з наших 1157 учнів має право просити про допомогу свого вчителя, заступника, директора. Більшість вже працює на платформі, виходить онлайн, навчається так, як потрібно. У кого є складнощі – ми працюємо. Хто має ціль навчатись в цих умовах – ми допоможемо.
6. Ми дуже співчуваємо батькам, яким нема з ким залишити дитину. Це величезна проблема. Але ні школа, ні місто не може тут допомогти. Має бути державна програма, що створить дійсно безпечні умови дитині під час пандемії. Ми дуже старались берегти учнів, але у жовтні кількість хворих у ліцеї дійсно почала стімко зростати. Ми не вороги нашим учням і батькам. Ми все розуміємо. Але гарантувати безпеку у закладі не можемо.
Світ розділився на тих, хто вірить у пандемію, і тих, хто ні. Ми нікого не будемо переконувати. Єдине, про що, мабуть, варто пам’ятати – важкі часи треба переживати разом. Ми можемо домовлятись, допомагати і розуміти одне одного. Цей важкий високосний рік пройде. Все минає, мине і це…
З повагою, Пономарьова О.М.